«Дайте йому сто днів».
Швидко минув час, як і минули 100 днів президенства Зеленського. 100 днів нової реальності України, 100 днів шоку та здивування, 100 днів «нових облич» та «кінця епохи бідності».
Що ж обіцялося і що було зроблено?
- На посадах більше не буде родичів, кумів, друзів, бізнес-партнерів, старих облич.
Шефір, Трофимов, Богдан, Баканов, Данилюк.
- Припинення війни, настання миру.
Росія зірвала чергове перемир‘я, за липень загинуло 13 військових. Україна перестала стріляти.
- Зниження цін на комуналку та високі зарплати.
«Він просто жартував про це».
-«Весна прийде - саджати будемо».
Весна перейшла в літо, а літо переходить в осінь. Корупціонерів не видно.
А ще Росія повертає собі позиції на міжнародній арені: повернулася до ПАРЄ зі зняттям санкцій, намагається повернутися до G8, а головне - принцип «Про Україну без України» схоже став ключовим в новій зовнішній політиці.
Активно потурається гуманітарна політика держави: неодноразово звучали заклики змінити мовний закон, а російську зробити офіційною на Донбасі.
Хамство стало новою політичною культурою. Журналісти та ЗМІ не потрібні. Послати журналістів це суоріше мейнстрім ніж виключення. Тиск на незалежні ЗМІ.
Також Зеленський дуже любить розганяти чиновників на місцях, знаходити «чортів-чиновників», звішувати фінансування будівництва доріг на депутатів з сусіднього округу.
Про нову Верховну Раду взагалі мовчу. Якість депутатів-фотографів, депутів-нянь чи депутатів-коміків бажає кращого.
А ще Опозиційній платформі «За життя» віддали комітет зі Свободи слова. Це як вишенька на торті.
Але ми все ж чекаємо: зарплати по 4 тисячі доларів, якісних доріг за 100 днів, посадок олігархів, закінчення війни та перемоги України, чиновників-технократів тощо.
